Тропічна рослина сімейства Миртові, родом із Центральної та Південної Америки. У кімнатних умовах гуайаву вирощують у вигляді чагарника чи деревця. Пагони чотиригранні, з рожевим відтінком. Листя еліптичне, супротивне, темно-зелене, довжиною 8-15, шириною 3-5 см, глянсове або матове зверху, знизу-опушене. Квіти ароматні, білі або біло-рожеві, поодинокі або по 2-3 у пазухах листя. Плоди розміром 5-10 см, округло-грушоподібні, зі смачною та ароматною жовто-рожевою м'якоттю. Зрілий плід вагою 100 г може містити до 900 мг вітаміну С. Для гуайави характерний солодкий аромат, що нагадує грушу, айву, інжир. Часто плоди використовують у недозрілому вигляді, коли м'якоть фрукта ще зелена і твердіша, із сіллю, цукром та спеціями. Плодоносити починає на 3-4-й рік. Рослини добре розвиваються на яскравому сонячному світлі за нормальної температури повітря при цілорічній температурі повітря 20-24°C. Полив виробляють влітку частий, взимку – у міру підсихання субстрату. Дуже корисні обприскування, особливо з додаванням у воду сульфату калію та мікроелементів. Ґрунти краще живильні, гуайава невибаглива, легко переносить тимчасовий застій води або пересушування земляної грудки. Вона чуйна на підживлення комплексними добривами, влітку – регулярну, взимку у зменшеній дозі.
Розмножують її насінням. Перед посівом насіння замочують у теплій воді на добу. Потім висівають на глибину 0,5 см у ґрунтову суміш із додаванням піску або перліту. Пророщують у світлому місці за температури 22-25°C протягом 4-10 тижнів. Цінується за лікарські властивості, використовується у народній медицині.